Гігант із Мельбурна: як вписати житловий хмарочос у дизайн міста

Aestech продовжує серію інтерв’ю з авторами видатних світових архітектурних проєктів. Ми розпитуємо їх про їхній шлях в архітектурі, розробки та джерела натхнення.

Наша сьогоднішня співрозмовниця — Нікі Дробіс, партнерка австралійської архітектурної фірми Fender Katsalidis. У 2022 році на World Architecture Festival їхній проєкт Australia 108 змагався за премію The Future Glass, організатором якої була Aestech. Проєкт не здобув перемогу, проте є дуже помітним для Мельбурна, де він зведений, та країни в цілому — у прямому та переносному сенсах.

Australia 108 — найвища будівля Австралії, якщо міряти по дах, і друга будівля Австралії за повною висотою — 318,7 м. Всередині це житловий будинок на 1100 квартир. Проєкт кілька разів переглядали та відкладали, аж поки в 2015-му не почалося будівництво. Завершили Australia 108 у 2020 році.

Для нашого конкурсу проєкт примітний величезним фасадом, який візуально перетворює хмарочос на скляну вежу. Щоправда, він реалізований за стандартним варіантом використання металевого каркасу. Від себе додамо, що технології безрамного скління Aestech дозволяють зводити фасад без стійок, ригелів і спайдерів і надають будівлям такого формату космічного вигляду ззовні та зсередини.

Нікі Дробіс розповідає більше про проєкт і те, що її надихає.

Розкажіть нам історію вашого проєкту. Що було натхненням для 108? Що спонукало до такого дизайну? Як з’явився A108?

Бачення нашого клієнта, World Class Group, надихнуло проєкт Australia 108. Результатом стала співпраця між клієнтом і нашим баченням щодо цього проєкту для нашого міста. Будівництво хмарочосу такого неймовірного масштабу є сміливою інвестицією, яка символізує еволюцію та високий рівень комфорту міста Мельбурн. Провідними завданнями у зв’язку з високою щільністю населення є проєктування більш екологічних міст для майбутнього та створення вертикальних спільнот, які можуть розвиватися та використовувати вже існуючу інфраструктуру.

A108 розташований в пішій доступності від парків, садів, офісів, місць зайнятості та зон відпочинку, таких як художній район та спортивні стадіони. A108 надає 1100 житлові одиниці на площі 2400 кв.м, що відповідає приблизно розміру чотирьох приміських ділянок. Разом із клієнтом ми мали на меті створити екологічне місце, в якому люди бажали б жити.

Дизайн A108 включав посилання на cусідній проєкт у цьому ж районі, Eureka Tower, який ми спроєктували понад 20 років тому. Йому властиві сміливі скульптурні форми. Криволінійна екструдована плита підлоги вежі перетинається динамічною дворівневою формою зірки, яка консольно розміщує вежу внизу та нагорі. У Starburst є цілий ряд оздоровчих, соціальних і приватних приміщень, у тому числі коворкінг, небесний сад, театральні зали, спа, тренажерні зали, фітнес-студії та два пейзажні басейни.

Які були складнощі з проєктом?

Однією з перших проблем, з якою ми стикнулися, була необхідність будувати надзвичайно високу вежу на території «Coode Island Silt», що є відкладенням осадових ґрунтів у районі Саутбенк в Мельбурні. Це означало, що нам довелося вбивати сваї на глибину 50 метрів, що зайняло багато часу у процесі будівництва.

Конструкцію Starburst було виготовлено в попередньому вигляді за межами будівельного майданчика. Розділену на 24 модулі, її перевезли вночі на майданчик, після чого кожну частину піднімали за ідеальних погодних умов і збирали на висоті понад 200 метрів над землею. Під час зведення Starburst одночасно проводилося будівництво двох панорамних басейнів. З точки зору будівництва, це був великий успіх, яким пишалась уся команда.

Ще одним важливим викликом, з яким ми зіткнулися, було фазове введення A108 в експлуатацію у шести етапах. Це вимагало забезпечення безперебійного постачання необхідних послуг — води, повітря та електроенергії — для всіх мешканців протягом усього процесу будівництва.

Які три ваші улюблені архітектурні проєкти? І чому?

Без особливого порядку:

Пантеон в Римі — це приголомшливий архітектурний шедевр. Його краса захоплює дух і має надприродний характер. Неможливо не відчути благоговіння в його присутності.

«Вальден 7» Рікардо Бофіля в Барселоні — надзвичайна скульптурна репрезентація спільноти в сучасному середовищі. Це утопічна концепція, яку успішно втілив у життя майстерний архітектор.

Капітолійський комплекс Ле Корбюзьє в Чандігарху — один з моїх улюблених. Унікальні будівлі є передовими для свого часу і приносять радість від їх сприйняття. Взаємодія композицій і зв’язків між формами з бетону є по-справжньому інноваційною та довговічною.

Чи може одна будівля покращити вигляд всього міста?

Так, безперечно. Давайте розглянемо наш проєкт 2011 року — Музей стародавнього та сучасного мистецтва (MONA) в Гобарті. Нетрадиційний підхід MONA до дизайну музею призвів до значних комерційних та соціоекономічних успіхів, започаткувавши нову фразу «ефект MONA».

Запозичений з «ефекту Більбао» для відродження іспанського індустріального міста після того, як там було побудовано спроєктований Френком Гері музей Гуггенхайма, вплив був подібним і тут, у Тасманії, із вражаючим зростанням туризму від відвідувачів, які подорожували до Тасманії, щоб відвідати музей.

Для кращого розуміння зазначимо, що кожен п’ятий відвідувач Тасманії відвідує MONA, і популярність музею значно сприяла розвитку туризму та культурного ландшафту Тасманії.